Емоційне вигорання

До мене останнім часом звертається багато людей зі скаргами на те, що життя втратило фарби, настрій кепський, немає бажання щось робити, те, що раніше дуже сподобалось, зараз не викликає ніяких емоцій, все робиться через "не хочу", навіть секс та смачна їжа асоціюється тільки з нудьгою, єдине про що мріється - це тиша та можливість залишитись наодинці. І називають це депресією.

Воно-то так, на перший погляд це виглядає як депресія... Починаємо розбиратись і дивитись більш широко, що би могло викликати весь цей депресивний букет, і виясняється, що людина працює на дуже відповідальній посаді і перебуває у напрузі 24/7; або робота, може, і не така відповідальна, але останній вихідний був 2 місяці тому, а відпустки не було вже 3 роки; або це мама з двома дітьми, всім хазяйством на ній і плюс дві роботи; або робота пов'язана з інтенсивним спілкуванням з іншими людьми, де потрібне співчуття та одночасно напружена розумова робота (лікар, психолог, педагог, керівник, менеджер, тощо).



І по своїй суті ніяка це не депресія, а хронічна втома і, як результат, емоційне вигорання.

Ми так само втомлюємось емоційно, як і фізично. Якщо пробігти стометровку, то це одне, а якщо піти на марафон, то це вже зовсім інше. Після одного марафону дуже важко одразу або трошки відпочивши піти на інший. І це потім буде одразу відчуватись на здоров'ї.

Але ту ж саму логіку ми застосовуємо у повсякденному житті, коли йдемо на наступний марафонський забіг одразу після минулого, коли постійно в напрузі, в роботі, спимо по 6 годин на добу... Це називається жити в кредит. Тобто не відновлювати свої ресурси для нових досягнень, а брати їх в борг. І потім дивуємось, що цей кредит потрібно повертати. Ще й з відсотками. Сил у організму стає так мало, що він уходить у режим зберігання енергії. Вимикаються всі бажання окрім одного - залишитись в спокої. Сил та ресурсів на бажання і задоволення просто не вистачає.

І ліки тут єдині: відпочинок.

Моя робота як раз одна з тих, де ризик емоційного вигорання дуже великий, тому готова поділитись своїм власним рецептом work-life balance. Ось вам 6 порад від Оксани Діденко:

- Спати не менше 8 годин на добу. Іноді виходить менше, це ж життя в кінці кінців, але намагаюсь робити це не частіше 1-2 разів на тиждень.

- Фізичне навантаження. Розумова інтенсивна робота просто must be розбавлена посеред дня походом в тренажерний зал або пробіжкою. Це покращує кровообіг головного мозку (і покращує розумові здібності на залишок дня), піднімає настрій за рахунок вироблення ендорфінів та утилізує гормон стресу адреналін, який надмірно виробляється в стресових умовах нашого повсякденного життя. Оберіть спорт, який вам буде до вподоби і вперед під час обідньої перерви (але перед самим обідом)!

- Повинно бути щось абсолютно ваше, не пов'язане а ні з роботою, а ні з сім'єю. Тобто хобі. Я, наприклад, малюю. В ці моменти навколишній світ перестає для мене існувати. Є тільки я, моя уява та картина. Все.

- Вихідні. В мене не менше одного вихідного дня на тиждень. В ідеалі два. В такі дні для мене робочих питань практично не існує. Тільки якщо у клієнта кризова ситуація.

- Відпустки. Дві повноцінні відпустки на рік. При бажанні і можливості, можна додати ще 1-2 коротенькі десь посеред.

- Профілактичне або не дуже відвідування психолога. При виговорюванні в безпечному середовищі кабінету зменшується психічне навантаження та напруга, а також в процесі роботи зі спеціалістом розв'язується в голові багато конфліктних ситуацій. Вже не раз чула та сама спостерігала, що багато з self-made людей, які будують свою кар'єру з нуля і до самих висот, мають ось таке місце, де вони зкидають свій негатив і приводять свої думки у порядок.

Так, відпустки, вихідні, сон, хобі, все забирає час та увагу від роботи і ніби-то, по логіці речей, менше можна встигнути зробити. Але повірте, ви набагато ефективніше та швидше будете працювати, якщо будете повноцінно відновлюватись. Два марафони к ряду не пробіжиш. Але два з повноцінним відпочинком посеред легко та з задоволенням.

Ну і хотіла би звернути увагу, що нас штовхає рухатись вперед кожгого своє. Хтось бажає незалежності, хтось довести щось батькам/братові/сестрові/партнерові, хтось якомога далі відірватись від бідності і нужденності дитинства, хтось не має опори всередині і опирається на зовнішню владу, гроші та престиж, хтось ще щось. Тут скільки людей, стільки і власних історій. Звичайно це не свідомий рівень мотивації, а скоріше глибинні неусвідомлені уявлення про себе та своє місце в цьому світі, яким ми просто сліпо слідуємо. Якщо ми гарно себе почуваємо та все з рівновагою між роботою, відпочинком та стосунками нормально, то і лізти у ті глибинні уявлення не потрібно. Але якщо щось нас жене постійно викладатись на всі 100%, при чому робити це з великим збитком для себе та свого здоров'я, то тут я би радила все ж таки звернутись до спеціаліста, та розібратись, які насправді мотиви вами керують і навіщо вам бігти марафон за марафоном без передиху.

Психоаналітик, психотерапевт, психіатр ОКСАНА ДІДЕНКО
КОНТАКТИ
Тел, WhatsApp, Viber, Telegram: +38(066)111-02-42
Skype: didenko_oksana@yahoo.com
Пошта: didenko_oksana@yahoo.com
АДРЕСА
Київ, ст. м. Арсенальна, вул. Левандовська 3А (колишня Аніщенко)
РОЗРОБНИК
С коханням від: Lplessons.ru
Close
Написати мені:
Telegram
WhatsApp
Viber
Messenger
Phone